Мінливе усе на землі нашій грішній.
Така вже хитка й непостійна земля.
Та голос лунає Спасителя ніжний —
І в горі, і в радості втіха моя.
Роки відлітають. Засніжені скроні
Тобі нагадають майбутні жалі,
Що ти тимчасово в життєвім полоні, —
Покинеш життя ти, як всі на землі.
Та в нашому серці надовго, напевно,
Залишаться дивні дороги земні.
Згадаємо всі ми пісні, що натхненно
Співали ми разом, співали ми разом.
І дружно в далекі ті дні.
Це гріх у цей світ приніс біль розлуки.
Від нього у світі незгоди й біда.
Від нього страждання і розпач, і муки,
І різні бунти, і уся марнота.
І все ж у пітьмі, як промені світла,
Нам Бог спілкування святе дарував.
Щоб кожна душа, наче квітка розквітла,
Нам зустріч у вічності Бог обіцяв.
Та скоро, вже скоро Спаситель у славі
З цієї землі забере усіх нас,
Відійдуть всі смутки, відійдуть печалі,
Співати ми будемо разом у славний той час.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Всем, кто несет Еваегелие миру, посвящается. - Анатолий Бляшук
Это стихотворение посвящается всем, кто несет свет Евангелия Иисуса Христа миру, но особенно моему духовному наставнику Петровой Ирине.
Этот человек прошел со мной не легкий путь. Ее молитвы всегда были рядом в самое нужное время. Ее терпение и любовь сделали чудо, а ее вера помогла мне поверить в себя, и смело идти дорогой веры.
Спасибо, моя дорогая, и горячо любимая тетя Ира.
